Alinka Skrypynets
Рейтинг
+49.38
Сила
134.59

Alinka Skrypynets

a-skrypynets1431664683

avatar
Читаючи Ваші статті, я розумію, що ще так мало знаю Україну, так мало чого побачила! А у нас стільки неймовірно красивих місць!!!))
avatar
Так))І чим далі, тим більше приходжу до висновку, що люди в провінційних містечках добріші, людяніші, щиріші, аніж у великих містах. Там всім байдуже на тебе і всі женуться тільки за грошима.:(
avatar
Такі почуття характерні для кожної людини, яка змінює своє місце перебування і проживання. Я, наприклад, народилася не в Сумах, але 4 роки там навчалася, і це місто, яке я теж колись не любила і яке здавалося мені в дитинстві сірим, холодним, стало мені таким близьким і теплим, дуже зеленим. Але зараз, коли я туда приїжджаю, то відчуваю, що там життя вирує без мене, вже я начебто там і непотрібна. Те саме і в Києві, я усвідомила, що полюбила столицю, напевно, після 2 років життя в ній. Київ став рідним. Але коли я поїхала закордон і приїжджаю в Київ, то в мене виникають якісь двоякі відчуття: тут добре і без мене. Все швидко міняється і я вже не головний учасник цих змін. Від цього стає трохи сумно!:( Так і людина уходить з життя, а для інших життя продовжується!
avatar
Ви знаєте, дивишся на ці фото і розумієш: наскільки прекрасна, могутня і незбагненна природа! Ця вся краса кругом нас. Більше того, чудеса кругом нас. Навіть, коли травинка проростає з зерняти, це вже чудо. Що вже говорити про гірські озера чи водоспади?! Звідки вони утворилися? Чому?
Не можна передати фотографією всі свої емоції у повній мірі. Але Ваші фото дуже наближені до реальності, я, наприклад, не маю професійного фотопарату та й з фотошопом на «Ви». Мене ця краса надихає ще більше подорожувати. Дякую, що поділилися своїми щасливими моментами.
avatar
Alona, а з чого це ви тут почали виражати свою думку, думаєте вона у вас остання істина? Звідки ви знаєте, який в мене досвід? МИ-знайомі? Ви говорите про підручники багато, бо напевно ще студентка, та ще й курсу 3-4 в кращому випадку? У такому віці якраз керуються джерелами знань, які Ви вказали. Я написала статтю «несмачно»? — БРЕХНЯ!
У своїх статтях, блогах ви не керуєтеся стереотипами та кліше, не виражаєте своєї думки чи, може, ще скажете, що ви експерт у якомусь питанні??? Тож не треба тут «умнічати». Якби я погано написала статтю — то ніхто б її не прочитав до кінця.
Вам не сподобалися мої думки? То нормальне явище.
Наводите приклади кохання з книжок, про туберкульоз та інше… Це ж зовсім не відповідає тому, що хочете доказати мені. От якраз кохати туберкульозника чи коли у твоєї коханої біда трапилася і підтримувати його весь час, піклуватися і любити, не зважаючи ні на що — це вже прояв глибшої любові, а не якогось розрахунку.
Тож на цьому поставимо крапку!
avatar
Звичайно, кохання — це віддаватися всім підряд хлопцям, як робить більшість дівчат, що зовсім не мають ніякої цінності — тому що керуєшся емоціями. Чекати роками, пока тобі зроблять пропозицію і зрештою бути покинутою… Що Ви розумієте під словом коханням? Скількох ви хлопців кохали? Своєму чоловіку, напевно теж скажете :«Ти знаєш, я одинаково кожного кохала до тебе, в мене після кожного була така трагедія, розбите серце...». ЧИ він, ваш майбутній чоловік юуде особливим?
Хіба це кохання? Я кажу про відповідальність у стосунках. Я кажу про те, що крім керування емоціями, просто задавати питання і ставити цілі у тих стосунках. Емоції і «жити лиш одним днем» розраховано на короткочасні відносини. Так ви тупо тратите свій час, який дорогоцінний. Чому більшість жінок роками живуть з чоловіками, яким вони не потрібні, на яких чоловікам байдуже?! І тут не справа, що я «умнічаю», повірте. В статті я намагалася дати поради. Не подобається — не прислухайтеся. Ваше життя!
avatar
Таміло, дуже дякую.
avatar
Я не психолог, тим не менш, до мене мої друзі прислухаються, бо кажу від чистого серця, що думаю. У стосунках з коханим я керуюся емоціями, але на всі питання, які я ставила, я знайшла відповіді і знаю відповіді. Я задавала схожі питання своїй половинці у свій час, може пощастило, може так треба було, але отримувала на них відповіді. Емоції легко можуть зруйнувати ваше щастя.
avatar
Щодо давати- так, в цьому людина отримує більше задоволення, аніж коли щось отримує. Але як би то не було, якщо ви будете постійно щось віддавати людині, яку безмежно кохаєте, а вона вам нічого — то яке ж це кохання??І чи будете ви від цього щасливі?? Хоча часто і таке буває.
Щодо типу розбитих сердець у 8му, 10му класі і т.д., чесно кажучи, Ви мені, Галино дуже нагадуєте одну мою однокурсницю, і по тому, як ви пишете, і по Вашій натурі. Ви дуже легко закохуєтеся у кожного хлопця, але все одно, навряд чи у Вас будуть до кожного одинакової сили почуття, що ви не уявляєте свого життя без цієї людини і готові зробити для нього все.
avatar
Тим не менш, всі ми більшою чи меншою мірою керуємося стереотипами. А щодо краси, то будь-яку красу треба підтримувати. Організму властиво старішати.
avatar
А ще, дівчата, насправді, я дуже рада, що Ви завели таку дискусію навколо моєї статті. Я це передбачила заздалегідь. Коли я її писала, вирішила, хай що буде, а я її маю викласти. Я знала, що знайдуться критики і що багато читачів зі мною не погодяться. Але це класно! ;0
avatar
Галина, відверто кажучи, якщо б ми з Вами познайомилися, ви б, мабуть, дуже здивувалися, бо я надзвичайно емоційна людина і в своєму житті керуюся у більшості випадків емоціями, що не так і гарно. Але раціо завжди має бути присутнім. Всі ми люди і всі ми помиляємося. У цій статті я просто висловила свою думку, це зовсім не означає, що я така вже прагматична і ще щось. Я бажаю щастя кожному і просто хочу і люблю допомагати іншим, якщо чимось можу. Якщо я не права у своїх судженнях — буває! :)
avatar
Олено, більшість людей вже до 25 років, як правило, переживають перше кохання, якусь закоханість, після якої зносить кришу, під час якої робив шалені поступки, але в результаті все закінчилося розбитим серцем. Відчути те відчуття знову (як в фільмі «3 метра над уровнем неба») майже нереально або дуже важко. Часо трапляється хороша людина, вона і вихована і добра, і буде гарним батьком чи матір'ю, але ну немає пристрасті, немає того сильного почуття, яке ти колись відчув. Саме тоді, коли знаходиш хорошу людину, з якою у тебе сходяться цілі, цінності, схожі бачення, якою має бути сім'я, як треба виховувати дітей, хто за що має відповідати тощо, то те, чого вам не вистачає в цій людині (у кожного якихось якостей не вистачає, які треба виховувати в собі, винаходити), то треба спробувати самому додавати це. Наприклад, хочеш, щоб твоя дівчина була менш серйозною, а більш грайливою, пристрасною, щоб з нею можна було погратися, подурачитися, — то ставай сам таким, грайся з нею, будь пристрасним і непередбачуваним. Звичайно, повністю змінити себе не можна, але заради когось треба ставати більш гнучким і змінюватися. Існує 3 види кохання «Кохання-пристрасть», «Кохання-дружба» і «Кохання-прив'язаність». «Кохання — пристрасть» — базується тільки на фізичному потязі до протилежної статі; це романтичне почуття, вони настільки сильні і забирають так багато енергії, що людина фізично може лише 1-2 рази мати такі почуття. «Кохання-дружба» — це та повага, турбота і ніжність, які зв'язують двох людей. Якщо пристрасть згасла, то людей об'єднує таке кохання, або якщо кохання-пристрасть не настала відразу, то можна з коханні-дружби виплекати кохання-пристрасть (але-не факт!).Кохання-прив'язаність — те, без чого не можливі довготривалі стосунки, сім'я. Найкраще — це поєднання всіх 3 видів кохання, це — найглибші почуття між чоловіком і жінкою.
Останнє: ви говорите, що хіба закохуються ЗА ЩОСЬ? Звичайно. Коли вперше знайомитеся з людиною і тільки починає її розгадувати, ви ж не закохуєтеся «з бухти в барахти», ви дізнаєтеся про її захоплення, про риси характеру. про виховання та цінності — це вже потім у вас виникає якесь почуття, це важко описати — кохання. Але воно ж виникає на основі інформації і її співставленню з тим, що співпадає з Вами.
А в моїх питаннях нічого жахливого немає. Кожна людина щось має давати іншій- в цьому жодного прагматизму. Кожна людина має доповнювати іншу чимось своїм, вчити тому, в чому він розбирається краще, а не бездарно співіснувати, як ті рослини.
avatar
З приводу твердженн «Я – жінка. Хто, як не жінка краще розуміється на коханні?» — розумітися на коханні, це не значить знати все про нього. Всі ми, як сліпі вівці, у коханні. Кожна людина неповторна і дуже складна, зрозуміти і розібратися у кожному вкрай важко. Та що казати, ми самі себе не знаємо до кінця, тому немає єдиної формули кохання, у кожного свій підхід.
Діонісія, я з Вами цілком погоджуюсь щодо того, що одна людина не любить питання «в люб», інша не люблить сюсюкатися і т.д. Але я переконана в тому, що ВСІМ людям треба навчитися спілкуватися і ГОВОРИТИ один з одним, щоб розуміти, що подобається, а що ні, чого хочеться. Більшість людей просто не говорить про свої бажання, а потім скаржаться на свою половинку, що він (вона) чогось не робить чи не відповідає чиємусь ідеалу. У більшості випадків сімейних пар розлучення відбувалися через те, що роками у чоловіка і дружини накопичувалося непорозуміння, біль, образи, які вони виплескували з такою силою, що потім нічого вже не зліпити і не змінити. Тому всі питання, які у нас виникають, на яких ми не маємо відповіді, краще задавати відразу і в той же момент разом вирішувати проблему чи ситуацію. Я це мала на увазі.
avatar
Галино, дуже дякую за Ваш відгук. Я спокійно сприймаю той факт, що хтось зі мною не погодиться в якихось речах, це нормально, у кожного своя думка. Почувши історію свого друга і обміркувавши її, мені просто заходілося поділитися своїми судженнями, суб'єктивними. Раптом, хтось зможе й для себе зробити правильні висновки. З приводу краси, я багато країн відвідала і побачила різних людей, на мою думку, у кожного народу своя краса, і я бачила красивих дівчат скрізь, де б не була. Українські дівчата — найгарніші в світі. Це загальновідомий факт. Про це вам скаже будь-який іноземець. Чому? Український народ дуже змішаний, через це — всі українки не схожі зовні одна на одну. Але об'єднує те, що більшість українських жінок дуже красиві. За якими критеріями я вимірювала? Та ні за якими. Критерії нам нав'язували з дитинства і далі продовжують. Кожен по-своєму сприймає красу, відчуває її. Але мірки краси сидять у кожного в голову, що б мені хто не доказував. Тому для кожного краса різна.
avatar
Читала колись Люко Дашвар «Мати-все». Вразила! І «Квіти для Елджернона» теж непогано. Від себе пораджу «Шагреневая кожа» Оноре де Бальзак, «Американская трагедия» Теодор Драйзер и «Філософський камінь» Уілсон Колін. Наукова фантастика, щось схоже з «Квіти для Елджернона».
avatar
Дякую, Олексію, за перший коментар і за цікаву інформацію. Мені вже дуже хочеться побачити гори, піднятися дуже високо, на найвищу точку. Але, мабуть, це не так романтично і легко, як звучить. Обіцяю красиві фото найближчим часом і ще спробую розкрити якісь цікаві теми стосовно Казахстану й, можливо, чимось здивувати.