Променади Рів’єрою : береги, які шепочуть

 

Нарешті ми з друзями опинилися на Французькій Рів’єрі. Південний берег Франції, як його ще називають «Cote d’Azur», асоціюється з богатством, розкошем і знаменитостями. І правда: все тут здається на найвищому рівні. Мішленовські ресторани з трьома зірками, парфюмерні крамнички та бутіки для світських львиць, салони краси класу люкс…Багатомільйонні яхти швендяють туди-сюди, розсікаючи прозору лазурову гладь моря…Голова йде обертом!

Побувати тут – це щось із ряду фантастики. Просто не по карману! Але, якщо трохи закотити рукава й поекономити, то можна чудово відпочити в цьому гламурному куточку Франції.

Отож, наша компанія з 4 осіб відвідала найгарніші міста Лазурного берегу (Cote d’Azur): Ніццу, Канни, ще й Монако. Та сьогодні хочу акцентувати увагу на пляжах, які мені запамяталися найбільше. 

Ми зупинилися в невеличкому селищі Cagnes-sur-Mer, що знаходиться недалеко від Ніцци (20 хвилин потягом ). Орендували апартаменти на сайті airbnb.com на дві пари. Так і веселіше, і дешевше.

На початку ми не очікували побачити щось цікаве в цьому містечку, непримітному на мапі Франції і не розбещеному туристами. Серед пам’яток, вартих уваги, можна виділити:  замок-музей Грімальді (Chateau Grimaldi Musee d’Art Moderne Mediterraneen), район le Haut de Cagnes, музей Ренуара й Полігон Рів’єра (типу шоппінг-центру).

Le Haut de Cagnes – це історична частина міста з середньовічною архітектурою й автентичним прованським шармом. Це місце являє собою оточення валів та усипаних маленьких тінистих скверів, що розкинуті між звивистими провулками. З цього місця, що височіє над цілим поселенням Кань-сюр-Мер, відкривається захоплюючий вид як на море, так і на зростаючі пагорби. Недарма, саме тут ще з давніх часів збиралися видатні митці, художники, письменники та ідоли кіно, щоб відшукати натхнення на творчість.

Але найбільше мені запам’яталось те, що це містечко повне життя, історії. Куди не глянь – скрізь квіти різних сортів і барв радують око.

Особливо атмосферно увечері, коли сонце пірнає в море. Місцеві зібрались у найулюбленішему ресторанчику пограти й потанцювати. А ще погудіти.

 

А ти сидиш на березі моря з найсмачнішою піцою, яку тільки доводилось куштувати. З келихом вина, коханим і друзями по обидва боки. Натягуєш плед аж до вух, щоб зігрітися, і слухаєш шум моря: «Шшш….шшшш». То голосно позіхнеш кілька разів, то витягнеш добряче ноги вперед і потягнешся. А між цими діями спостерігаєш, як одні літаки сідають десь недалеко, а інші піднімаються в небо. О, це вечірнє небо!

Увечері біля моря особливо затишно. Медитуй скільки хочеш! Прохолодний легкий бриз ніжно пестить твоє обличчя. Сонце вже далеко зайшло за обрій. Небо, всипане зорями, переливається сіро-багряно-жовтими тонами. І тебе більше нічого не відволікає від моря. Є тільки ти, цей берег і море. Пекельно темні хвилі граються одна з одною. А кожні 5 хвилин чути гул від літаків, що йдуть на посадку. Дивовижно! Цей берег так і шепоче: «Зупинись, чому так поспішаєш? Розплющ очі… довкола стільки прекрасного…». І ти віднаходиш втрачений спокій.

Тут, в малозаселеному, тихому містечку Канн-сюр-Мер, стаєш безтурботним і спокійним.

У Ніцці все зовсім по-іншому. Вона полонила моє серце своєю безтурботністю, легкістю буття. Море поруч зіграло свою роль.

 

Смарагдові ділянки мілководдя й прониклива синява моря, що біля горизонту зливається з таким же нестерпно синім небом. Руда черепиця дахів. Буйна рослинність. Так і хочеться податися в гори, відразу за Ніццою. Або розігнатися і пірнути в ті шалені прохолодні морські хвилі.

 

Пляж тут зовсім інший. Теж кам’янистий. Але якийсь бунтівливий, наче бешкетний підліток. Туристів тут – хоч греблю гати! Це накладає свій відбиток на ніццький пляж.  Знайти тут затишне спокійне місце для духовного відпочинку важко. Його треба шукати в іншому місці. Наприклад, в Сен-Жані. Але про нього пізніше.

Особисто для мене Ніцца постала кокетливою красунею, з якою хочеться прогулятися вечірньою вулицею. Вона весела, легка характером, місцями безтурботна і трохи легковажна.

 

Тут можна недорого поїсти свіжі й не менш смачні морепродукти та французькі делікатеси. Місцева панянка (росіянка за походженням) нам порадила кафе «le Turin». Ми скуштували лангусти і тарілку мідій, приготованих у смачнючому томатному соусі. Не пожалкували, що зайшли в це місце.

Якщо ви хочете спробувати жаб‘ячі лапки («Cuisses de grenouille») вдвічі дешевше, ніж в інших ресторанах Ніцци – вам конче треба зайти в «Le Frog». Затишна атмосфера. Гарне обслуговування. А жаб’ячі лапки та бургундські равлики (Escargots de Bourgogne) взагалі неперевершені. Навіть наші скептичні чоловіки не зможуть встояти перед французькими равликами!

А зараз їдьмо на автобусі на південь від Ніцци, в Сен-Жан-Кап-Ферра (Saint-Jean-Cap-Ferrat). Це курорт на південному сході Франції, з населенням 2172 людини, що знаходиться на виступаючому в море мисі Лазурного Берегу.

 

Колись це місце для відпочиваючих відкрив бельгійській король Леопольд II, який у 1902 році побудував для своєї коханки Каролін Лакруа фешенебельну віллу східніше від Вільфраншу-сюр-Мер (Villefrenche-sur-Mer). Наразі це найдорожча вілла у світі.

Серед цікавих пам’яток у Сен-Жані туристам варто відвідати Віллу Ефруссі-де-Ротшильда. Чесно кажучи, ми 26 євро (на 2014 рік) за вхід “зажали”, так як подумали, що навряд чи нас щось там вразить. Так з друзями і залишилися на пляжі милуватися краєвидом.

Ким ми відчули себе на цьому пляжі? Годі й говорити про те, як себе можна почувати, коли бачиш прямо перед собою в морі багатомільйонні яхти.

І ось ти пірнув у прозору воду, а медуз під тобою — сотні. Поруч чолов’яга піймав велетенського восьминога. Як зараз пам’ятаю, що ми тоді злегка налякались, коли лиш уявили собі, як таке велетенське чудовисько плаває під нами у воді.

Знаходячись тут, відчуваєш себе трохи самотньо і наче зайвим поруч із цими розкішними яхтами, що вдалечині.

А найкрутішим для мене пляжем став пісочний, у Каннах. Вперше відчула себе голлівудською зіркою чи світською левицею, гуляючи босоніж по теплому, навіть гарячому піщаному піску пляжу, на якому відпочивають переважно мільйонери. Фотографуючись біля Палацу фестивалів і конгресів, теж відчуваєш себе щонайменше королевою.

Канни ще відомі Набережною Круазет, Леринськими островами, старим містом Антіб і вулицею Рю-д’Антіб, зокрема.  Остання є маленькою вулицею в старому кварталі, у якому жили та працювали відомі письменники й художники. Там же знаходиться старовинна церква в готичному стилі Notre Dame d’Esperance, з якої відкривається неймовірний вигляд на порт Канн. Тут же можна посидіти, перепочити й погодувати зграю ненажер-чайок.

 

Пляж у Каннах ніяк не хотів нас відпускати. Аж надто він розкішний. Купаєшся ти тут з особливо піднесеним настроєм. А по берегу йдеш у сповільненому темпі з відчуттям, що ззаду виросли крила. Усі турботи життя наче розсіюються в повітрі.

 

По Набережній гуляють люди, одягнені наче з глянцевих журналів: вишукано і дорого. Але більшість навіть не звертає увагу на те, як ти одягнутий. Тому можна розслабитися і вільно себе тут почувати.

Пляжі Французької Рів’єри навчили мене зупиняти мить і знаходити себе в ній. По-іншому дивитись на життя. Відчувати легкість і безтурботність. Щастя. Часом, ти розумієш, що ти ще далеко не мільйонер, щоб відпочивати на таких пляжах. Але…хто знає, ким ми станемо через п’ять років…

 

0 коментарів

Тільки зареєстровані та авторизовані користувачі можуть залишати коментарі.
або Зареєструватися. Увійти за допомогою профілю: Facebook або Вконтакте