Ода Zimmermannу

Присвячую оду своєму фортепіано Zimmermannу!

Як не вистачає мені Тебе, Ціммерманне…

Для мене ти найкращий інструмент. Німецький красень, дворянин. Тобі мій комплімент! Звучиш ти витончено і манерно. З тобою граю я так майстерно!

Тембр м’який і бархатистий. Ллєшся як та пісня.

На самоті себе не відчуваю я одною, коли ти поруч. Ти – більше, аніж друг. 

Я доторкаюсь до клавіш твоїх, як до рук.

Ти чорно-біле маєш тіло. Від тебе йде одне лиш світло. Якщо сумно і душа болить – заграю враз, душа злетить.

Бува візьму занадто швидкий темп – і вже ловлю отой момент. Віваче. Ларго. Алегретто.

Я так сумую…Де ти? Де ти?

З тобою завжди в консонансі. Новий дебют. Концерт.

Присвячую романси.

Зіграю такт і …. пауза. Мовчання. Затримую дихання.

Заграю форте – то гримлять фанфари. Зіграю низько – на небі хмари.

Трагедії, обмани, бунт. Страждання, радість, біль чи смуток. Емоції і крик душі.

Малюю музикою, як аквареллю на холсті.

Переді мною жодних правил ти не ставиш. Лиш відчувати те, про що я граю.

З тобою роблю я, що хочу. Лиш сльози укривають мої очі.

Вже  років 20 служиш ти, а дістався від мами мені.

3 місяці без тебе – так багато. Та скоро повернусь і прийду до хати.

Спочатку в пальцях непорозуміння.

Та трохи часу і я відчую свої володіння.

Прелюдія і фуга. Соната Фа дієз мажор.

Мелодії із фільмів, аніме. Імпровізую.

Відчуваю знову радість, ейфорію.

 

Zimmermanne…Моя ти мрія! 

0 коментарів

Тільки зареєстровані та авторизовані користувачі можуть залишати коментарі.
або Зареєструватися. Увійти за допомогою профілю: Facebook або Вконтакте