Весілля "по-казахськи"
Майже для кожної дівчини весілля стає знаковою подією у житті. З дитинства дівчата вже морально готуються до того, як вийдуть заміж, змінять прізвище і перейдуть у сім’ю чоловіка. Як сказано у Корані, жінка після заміжжя належить сім’ї чоловіка. По суті в християнстві те саме.
Казахське весілля суттєво відрізняється від українського. Ця відмінність полягає у більшому слідуванні традиціям, які передавалися з покоління в покоління. Українці в цьому плані вже потроху відходять від традицій. Вони або частково включають елементи європейського (американського) стилю проведення весілля, або повністю святкують “по-сучасному”, вигадуючи нестандартні теми весілля, часом дивуючи або шокуючи своїми ідеями.
Процес підготовки до проведення весілля у Казахстані досить тривалий. Він включає кілька етапів, кілька цікавих обрядів, з якими я хочу вас познайомити.
Але про це пізніше.
Почнемо з того, що кожне весілля починається з пропозиції руки і серця.
Казахи досить щедрий народ і, як правило, живуть одним днем. Вони віддадуть все, аби наречена і її батьки були задоволені, аби «красиво» освідчитися і не заплямити свою репутацію. Правда, у сучасної молоді часом буває, що чоловік не робить своїй милій «красивого» зізнання в коханні. І дівчина так і не дочекається романтичного освічення. Це також пояснюється і тим, що більшою мірою на вибір своєї половинки впливають батьки і родичі. Саме вони оцінюють статок, пошану, щедрість родини, виховання молодих тощо.
Звичаї і традиції в Казахстані відіграють велику роль. Можна виокремити наступні складові довесільної підготовки:
1. Знайомство батьків.
2. Обряд «Сырга Салу».
3. «Кудалык».
4. Викуп, або калим «Ананын аз суті».
Знайомство батьків. Перше знайомство батьків проходить без присутності нареченого і нареченої. Саме вони назначають дату весілля.
Сырга Салу. Потім проводиться обряд «Сырга Салу». Для цього збираються лише жінки. До помешкання молодої приходять жінки зі сторони нареченого. Обов’язково мають бути жінки старшого віку, бабусі та дуже поважні люди. З кожної сторони повинні бути присутніми щонайменше по 10 представників. Чим більше, тим краще. Захід починається вдень і закінчується пізно ввечері.
На цьому обряді жінки з боку молодого оцінюють, як живе сім’я молодої, чи набожні вони, чи живуть в достатку, чи поважні люди. Особливу увагу звертають на наречену. В цей день вона повинна виглядати особливо скромно.
Коли всі зібралися за розкішним і гарно вбраним столом, заводять наречену. Її виводять у кімнату дві невістки (дружини рідних дядьків), тримаючи за руки. Наречена одягає вбрання світлих тонів або білого кольору для того, щоб підкреслити свою чистоту та цнотливість. Дівчина намагається сором’язливо усміхатися, поменше говорити і дивитися в очі поважним жінкам зі сторони нареченого. Жінки зі сторони нареченої ж всіляко намагаються показати себе найкращими господарками, приділити максимальну увагу і турботу шановним гостям.
Стіл повинен ломитися від кількості страв. Більшість казахів подають традиційну страву бешбармак. Обов’язково мають бути східні солодощі і чай.
З особливим трепетом ставляться казахи до чаю. 70 % людей п’ють чай з молоком. Слід відмітити, що чаювання тут є цілим окремим обрядом.
Чай подають у спеціальних чашках кисе, які завдяки своїй формі нагадують глибокі миски для перших страв. Наливають його зовсім трохи, щоб ледь покрити дно. Це робиться для того, щоб показати повагу до гостей. Хазяїни постійно підливають чай і метушаться – цим і показують свою турботу і пошану.
Далі дійство закінчується власне обрядом, на який усі чекають. Це – «Сырга Салу». Під час «Сырга Салу» мати нареченого одягає своїй майбутній невістці сережки. Вони символізують те, що віднині молода дівчина стає частиною сім’ї нареченого.
За день до весілля проводять «Кудалык». У нареченої вдома збираються поважні люди, старші за віком, і відбувається знайомство старшин. З кожної сторони мають бути присутніми по 20 і більше осіб. Тобто, в цілому налічується від 40 людей (це як невелике весілля в Україні!).
Кудалык. Захід «Кудалык» проводять, щоб повеселитися. Включають, як правило, веселу національну пісню (наприклад, «Кудалар»), і всі заходяться у танці.
Коли люди літнього віку заходять у будинок, на них кидають цукерки. Це роблять для того, щоб всі родичі, які зібралися, «солодко» ввійшли в життя молодих.
На Кудалыку всі гуляють, танцюють, веселяться. Можна добряче і випити! Чим гучніша й веселіша вечірка, тим краще. Крім алкогольних напоїв, можна випити кумис (коняче молоко) чи шубат (верблюже молоко).
У цей день представники старійшин зі сторони нареченого обов’язково дарують подарунки сім’ї нареченої. Вони приносять килими, на які Казахстан прославлений на увесь світ. Батькам нареченої дарують найдорожчі речі, ювелірні прикраси. Подарунок може бути від золотого набору до норкової шуби. Як правило, усі ці недешеві подарунки батьки молодого купують на свої гроші. Родичі ж при бажанні теж можуть вкласти свою долю в подарунок. Але це необов’язково.
Для мене цікавим фактом стало те, що під час Кудалыка подарунки вручають не лише батькам нареченої, а й всім близьким її рідним: братам, сестрам, старшій сестрі матері і батька молодої, а також їхнім сім’ям (якщо вони мають такі).
Калим «Ананын аз суті». У день Кудалыка представники нареченого сплачують викуп, або калим, за наречену. Заведено приносити ящик горілки, килими і 1 барана. Зараз усе більше практикують сплачувати вартість барана готівкою. Килими, до речі, дарують для вшанування померлих.
Не обходиться Кудалык і без традиційного та улюбленого казахами бешбармака. «Бешбармак» у перекладі з тюркських мов означає «п’ять пальців». Раніше кочівники під час їди не використовували столові прилади, а брали м'ясо руками. Від цього і назва страви.
Якщо Кудалык святкують у ресторані, то на посуд із бешбармаком кладуть окремий конверт із грошима в знак вдячності. Бешбармак подається на дев’яному посуді, який називається «астау».
У Казахстані проводять 2 весілля. Перше – весілля нареченої «Кыз узату». На наступний день проводять ще один Кудалык. Але цього разу представники нареченої дарують подарунки родині нареченого. Свято Кудалык – своєрідний обмін подарунками між двома сім’ями.
Весілля нареченої починається з того, що ближче до обіду приїжджає наречений на машині. Його зустрічає наречена зі своєю дружкою та друзями. Дівчата проводять конкурси. Усе це нагадує наш український викуп нареченої. Якщо молодий успішно проходить всі випробування і конкурси, то зустрічається з нареченою. Наречена має бути одягнена в звичайну сукну, але повністю прикрита. Щоб ані пальців ніг не було видно! На голову одягається платок, щоб жодна волосинка не виглядала.
Наречена зі своїм судженим їдуть у мечеть, де проводиться звичай «Бата алу». Це вінчання молодої пари. Священик благословляє союз перед Аллахом і дає свідоцтво про реєстрацію шлюбу.
Близько шостої вечора розпочинається офіційне святкування першого весілля. На заході запрошують десь до 500 гостей (на півдні країни). Кожен гість обов’язково має сказати свій тост. Тому самі казахи між собою жартують, що весілля вони проводять для батьків.
Кыз узату. Святкування Кыз узату завжди скромніше, ніж Уйлену тойы (весілля нареченого). Запрошуються до 120 гостей, при чому заздалегідь оговорюється кількість запрошених з боку нареченого (не більше 20, наприклад). На святі Кыз узату мають кількісно переважати родичі нареченої, а на Уйлену тойы – нареченого.
Наречена одягає сукню з національними орнаментами. Зазвичай це або біла сукня з червоними візерунками, або червона сукня з білими прикрасами. Молода при бажанні одягає головний убір саукеле. Останнім часом це стає все популярнішим серед казашок.
Святковий вечір нічим не відрізняється від звичайного українського весілля. Тамада. Конкурси. Веселощі. Під кінець вечора прощальний танець доньки з батьком. Після чого стелиться біла доріжка, по якій дві невістки під сумну музику ведуть наречену прощатися з батьками. На голову одягається біла хустинка.
Молодята їдуть до будинку нареченого, але після весілля вони ночують у різних кімнатах. Подружки не залишають наречену саму у новому домі, сидять біля неї і гомонять з нею до самого ранку.
Наступного дня проводять ще один Кудалык, а святкування весілля нареченого можуть, при бажанні, перенести на тиждень.
Уйлену тойы. Наречену одягають у білу сукню. Цілий день вона зі своїм чоловіком катається по місту на лімузині. Проходить фотосесія. На вечір знову святкування з різними розіграшами і конкурсами.
На Уйлену тойы, перш ніж зайти в ресторан, нареченій прикривають обличчя білою хустиною. Несуть над головою таке собі «шатро». Потім здійснюється обряд «Беташар». Суть його в тому, що наречену знайомлять з усіма родичами свого чоловіка. Тамада грає на домбрі (традиційний інструмент тюркських народів) і зачитує імена всіх родичів, друзів і сусідів нареченого. Усі підходять до молодої і кладуть їй гроші, а наречена вклоняється кожному гостю і говорить «Салєм».
Обличчя нареченої відкривають домброю, після чого вона з нареченим крокує по білій доріжці до свого святкового столу. Усі гості їх гучно вітають. Коли кожен запрошений виголошує свій тост, молодята обов’язково мають стояти.
О 12 ночі закінчується святкування другого весілля нареченого – Уйлену тойы. Офіціанти роздають спеціальні мішечки для того, щоб гості могли набрати собі їжі і пригостити тих, хто не зміг прийти на весілля. Це називається «Саркыт».
Наступного дня молода дружина повинна прокинутися дуже рано, прибрати у будинку і святково убрати стіл для гостей. Вона має розлити всім чай «Келин шай», щоб показати свою пошану і хазяйновитість.
Казахське весілля – свято не з дешевих! Але своїми обрядами воно мені здалося надзвичайно цікавим.
У кожної мусульманської країні є свої особливості святкування весілля, свої обряди. Проте існують традиції, яких неодмінно дотримуються всі ці народи. Для них це – можливість збереження національної ідентичності і культури народу. А для нас???
Казахське весілля суттєво відрізняється від українського. Ця відмінність полягає у більшому слідуванні традиціям, які передавалися з покоління в покоління. Українці в цьому плані вже потроху відходять від традицій. Вони або частково включають елементи європейського (американського) стилю проведення весілля, або повністю святкують “по-сучасному”, вигадуючи нестандартні теми весілля, часом дивуючи або шокуючи своїми ідеями.
Процес підготовки до проведення весілля у Казахстані досить тривалий. Він включає кілька етапів, кілька цікавих обрядів, з якими я хочу вас познайомити.
Але про це пізніше.
Почнемо з того, що кожне весілля починається з пропозиції руки і серця.
Казахи досить щедрий народ і, як правило, живуть одним днем. Вони віддадуть все, аби наречена і її батьки були задоволені, аби «красиво» освідчитися і не заплямити свою репутацію. Правда, у сучасної молоді часом буває, що чоловік не робить своїй милій «красивого» зізнання в коханні. І дівчина так і не дочекається романтичного освічення. Це також пояснюється і тим, що більшою мірою на вибір своєї половинки впливають батьки і родичі. Саме вони оцінюють статок, пошану, щедрість родини, виховання молодих тощо.
Звичаї і традиції в Казахстані відіграють велику роль. Можна виокремити наступні складові довесільної підготовки:
1. Знайомство батьків.
2. Обряд «Сырга Салу».
3. «Кудалык».
4. Викуп, або калим «Ананын аз суті».
Знайомство батьків. Перше знайомство батьків проходить без присутності нареченого і нареченої. Саме вони назначають дату весілля.
Сырга Салу. Потім проводиться обряд «Сырга Салу». Для цього збираються лише жінки. До помешкання молодої приходять жінки зі сторони нареченого. Обов’язково мають бути жінки старшого віку, бабусі та дуже поважні люди. З кожної сторони повинні бути присутніми щонайменше по 10 представників. Чим більше, тим краще. Захід починається вдень і закінчується пізно ввечері.
На цьому обряді жінки з боку молодого оцінюють, як живе сім’я молодої, чи набожні вони, чи живуть в достатку, чи поважні люди. Особливу увагу звертають на наречену. В цей день вона повинна виглядати особливо скромно.
Коли всі зібралися за розкішним і гарно вбраним столом, заводять наречену. Її виводять у кімнату дві невістки (дружини рідних дядьків), тримаючи за руки. Наречена одягає вбрання світлих тонів або білого кольору для того, щоб підкреслити свою чистоту та цнотливість. Дівчина намагається сором’язливо усміхатися, поменше говорити і дивитися в очі поважним жінкам зі сторони нареченого. Жінки зі сторони нареченої ж всіляко намагаються показати себе найкращими господарками, приділити максимальну увагу і турботу шановним гостям.
Стіл повинен ломитися від кількості страв. Більшість казахів подають традиційну страву бешбармак. Обов’язково мають бути східні солодощі і чай.
З особливим трепетом ставляться казахи до чаю. 70 % людей п’ють чай з молоком. Слід відмітити, що чаювання тут є цілим окремим обрядом.
Чай подають у спеціальних чашках кисе, які завдяки своїй формі нагадують глибокі миски для перших страв. Наливають його зовсім трохи, щоб ледь покрити дно. Це робиться для того, щоб показати повагу до гостей. Хазяїни постійно підливають чай і метушаться – цим і показують свою турботу і пошану.
Далі дійство закінчується власне обрядом, на який усі чекають. Це – «Сырга Салу». Під час «Сырга Салу» мати нареченого одягає своїй майбутній невістці сережки. Вони символізують те, що віднині молода дівчина стає частиною сім’ї нареченого.
За день до весілля проводять «Кудалык». У нареченої вдома збираються поважні люди, старші за віком, і відбувається знайомство старшин. З кожної сторони мають бути присутніми по 20 і більше осіб. Тобто, в цілому налічується від 40 людей (це як невелике весілля в Україні!).
Кудалык. Захід «Кудалык» проводять, щоб повеселитися. Включають, як правило, веселу національну пісню (наприклад, «Кудалар»), і всі заходяться у танці.
Коли люди літнього віку заходять у будинок, на них кидають цукерки. Це роблять для того, щоб всі родичі, які зібралися, «солодко» ввійшли в життя молодих.
На Кудалыку всі гуляють, танцюють, веселяться. Можна добряче і випити! Чим гучніша й веселіша вечірка, тим краще. Крім алкогольних напоїв, можна випити кумис (коняче молоко) чи шубат (верблюже молоко).
У цей день представники старійшин зі сторони нареченого обов’язково дарують подарунки сім’ї нареченої. Вони приносять килими, на які Казахстан прославлений на увесь світ. Батькам нареченої дарують найдорожчі речі, ювелірні прикраси. Подарунок може бути від золотого набору до норкової шуби. Як правило, усі ці недешеві подарунки батьки молодого купують на свої гроші. Родичі ж при бажанні теж можуть вкласти свою долю в подарунок. Але це необов’язково.
Для мене цікавим фактом стало те, що під час Кудалыка подарунки вручають не лише батькам нареченої, а й всім близьким її рідним: братам, сестрам, старшій сестрі матері і батька молодої, а також їхнім сім’ям (якщо вони мають такі).
Калим «Ананын аз суті». У день Кудалыка представники нареченого сплачують викуп, або калим, за наречену. Заведено приносити ящик горілки, килими і 1 барана. Зараз усе більше практикують сплачувати вартість барана готівкою. Килими, до речі, дарують для вшанування померлих.
Не обходиться Кудалык і без традиційного та улюбленого казахами бешбармака. «Бешбармак» у перекладі з тюркських мов означає «п’ять пальців». Раніше кочівники під час їди не використовували столові прилади, а брали м'ясо руками. Від цього і назва страви.
Якщо Кудалык святкують у ресторані, то на посуд із бешбармаком кладуть окремий конверт із грошима в знак вдячності. Бешбармак подається на дев’яному посуді, який називається «астау».
У Казахстані проводять 2 весілля. Перше – весілля нареченої «Кыз узату». На наступний день проводять ще один Кудалык. Але цього разу представники нареченої дарують подарунки родині нареченого. Свято Кудалык – своєрідний обмін подарунками між двома сім’ями.
Весілля нареченої починається з того, що ближче до обіду приїжджає наречений на машині. Його зустрічає наречена зі своєю дружкою та друзями. Дівчата проводять конкурси. Усе це нагадує наш український викуп нареченої. Якщо молодий успішно проходить всі випробування і конкурси, то зустрічається з нареченою. Наречена має бути одягнена в звичайну сукну, але повністю прикрита. Щоб ані пальців ніг не було видно! На голову одягається платок, щоб жодна волосинка не виглядала.
Наречена зі своїм судженим їдуть у мечеть, де проводиться звичай «Бата алу». Це вінчання молодої пари. Священик благословляє союз перед Аллахом і дає свідоцтво про реєстрацію шлюбу.
Близько шостої вечора розпочинається офіційне святкування першого весілля. На заході запрошують десь до 500 гостей (на півдні країни). Кожен гість обов’язково має сказати свій тост. Тому самі казахи між собою жартують, що весілля вони проводять для батьків.
Кыз узату. Святкування Кыз узату завжди скромніше, ніж Уйлену тойы (весілля нареченого). Запрошуються до 120 гостей, при чому заздалегідь оговорюється кількість запрошених з боку нареченого (не більше 20, наприклад). На святі Кыз узату мають кількісно переважати родичі нареченої, а на Уйлену тойы – нареченого.
Наречена одягає сукню з національними орнаментами. Зазвичай це або біла сукня з червоними візерунками, або червона сукня з білими прикрасами. Молода при бажанні одягає головний убір саукеле. Останнім часом це стає все популярнішим серед казашок.
Святковий вечір нічим не відрізняється від звичайного українського весілля. Тамада. Конкурси. Веселощі. Під кінець вечора прощальний танець доньки з батьком. Після чого стелиться біла доріжка, по якій дві невістки під сумну музику ведуть наречену прощатися з батьками. На голову одягається біла хустинка.
Молодята їдуть до будинку нареченого, але після весілля вони ночують у різних кімнатах. Подружки не залишають наречену саму у новому домі, сидять біля неї і гомонять з нею до самого ранку.
Наступного дня проводять ще один Кудалык, а святкування весілля нареченого можуть, при бажанні, перенести на тиждень.
Уйлену тойы. Наречену одягають у білу сукню. Цілий день вона зі своїм чоловіком катається по місту на лімузині. Проходить фотосесія. На вечір знову святкування з різними розіграшами і конкурсами.
На Уйлену тойы, перш ніж зайти в ресторан, нареченій прикривають обличчя білою хустиною. Несуть над головою таке собі «шатро». Потім здійснюється обряд «Беташар». Суть його в тому, що наречену знайомлять з усіма родичами свого чоловіка. Тамада грає на домбрі (традиційний інструмент тюркських народів) і зачитує імена всіх родичів, друзів і сусідів нареченого. Усі підходять до молодої і кладуть їй гроші, а наречена вклоняється кожному гостю і говорить «Салєм».
Обличчя нареченої відкривають домброю, після чого вона з нареченим крокує по білій доріжці до свого святкового столу. Усі гості їх гучно вітають. Коли кожен запрошений виголошує свій тост, молодята обов’язково мають стояти.
О 12 ночі закінчується святкування другого весілля нареченого – Уйлену тойы. Офіціанти роздають спеціальні мішечки для того, щоб гості могли набрати собі їжі і пригостити тих, хто не зміг прийти на весілля. Це називається «Саркыт».
Наступного дня молода дружина повинна прокинутися дуже рано, прибрати у будинку і святково убрати стіл для гостей. Вона має розлити всім чай «Келин шай», щоб показати свою пошану і хазяйновитість.
Казахське весілля – свято не з дешевих! Але своїми обрядами воно мені здалося надзвичайно цікавим.
У кожної мусульманської країні є свої особливості святкування весілля, свої обряди. Проте існують традиції, яких неодмінно дотримуються всі ці народи. Для них це – можливість збереження національної ідентичності і культури народу. А для нас???
0 коментарів