Як не опинитися біля розбитого корита?

Я – жінка. Хто, як не жінка краще розуміється на коханні?

Я – українка. Зі свого досвіду я спробую дати слушні поради щодо того, як треба кохати «по-українськи». Як не наступати на одні і ті ж граблі, як не допускатися прикрих помилок і не пропустити своє кохання.

Українські дівчата – найгарніші у світі. У цьому немає жодних сумнівів. Крім того, вони дуже сильні характером, трохи завзяті (ми – такі!), але чутливі, ніжні та палкі. Але чомусь краса зовсім не означає щастя. Знайти свою половинку, достойного чоловіка чи жінку на все життя, вже не кажучи про справжнє кохання, дуже непросто. Усі хочуть, щоб всередині щось “йойкнуло”.

Як у кожної людини, у мене є багато життєвих історій. Історії про нещасливе кохання, про розбитті серця, про помилки молодості тощо. Часом, знаходячись у стороні, ми можемо побачити проблеми чи помилки тих, хто є героями своєї історії.

Радісні та сумні розповіді можна почути як від осіб жіночої статі, так і від чоловічої. Різні умови життя, різне виховання, оточуюче середовище відкладають відбиток на нашому світогляді. Формується своє бачення майбутнього, цінності, ідеали, стереотипи. Поступатися в чомусь чи, тим паче, змінюватися ради когось – ніяк не хочеться.

Усього і не перерахувати. Люди такі різні й складні – і при всьому тому розмаїтті так важко зустріти людину «під себе» чи «для себе», чи кому як.

Ти задаєш собі питання: чому мені не вдається знайти саме того/ту? Що зі мною не так? Чому, здається, довкола всі такі щасливі, знайшли своїх половинок, вже побудували сім’ї. У когось уже з’явилися діти і вони сіяють зсередини…але не ти. Чому ти не відчуваєш того щастя? Ти йдеш на побачення, а потім після місяця спілкування починаєш жити з людиною. Знайомишся з батьками. Але всередині пусто. Або наче людина хороша (ну, звичайно, з своїми «тараканами»!), наче розумна, цікава, але вона закрита для тебе, не пускає в свій світ або, як виявляється, вона зовсім не схожа на тебе. Чи не цікавиться тобою, твоїми переживаннями.

Так живуть більшість людей.

Десь глибоко в серці ми відчуваємо, що є якесь глибоке почуття непереборної сили під назвою «кохання». Десь віримо, але робимо помилки, вибираючи не тих людей і попусту ВИТРАЧАЄМО дорогоцінний час. А що ми робимо для того, щоб віднайти в себе те вміння кохати, щоб ЗАСЛУЖИТИ кохання, щоб отримати те, чого так сильно хочеш.

Не буду більше філософствувати, а перейду до конкретного прикладу, щоб показати, чого не треба робити, або навпаки.

Мій друг, скажімо, Антон закохався в дівчину, яка років на 8 від нього молодша. Йому було 26, а їй 18. Рудоволосий та веселий хлопчина із надлишком ваги і дуже незвичним почуттям гумору. Антон є добрий у душі, готовий відстоювати свої ідеали та переконання, а в 3 години ночі прийти на допомогу друзям (таке теж було!). Хоч і «дурбелик» та розбишака, але справжній друг. Часто він не дотримується слова і може ляпнути лишнє. Через свою гарячкуватість сказати якусь дурницю та ненавмисно образити хорошу людину. Тим не менше, він безмежно харизматичний.

Дуже часто Антон чинив недобрі жарти над тими, хто був не впевненим у собі і слабким характером. У студентські роки він глумився над іншими, як тільки міг. Такий собі веселун, як виявилось, просто прикривався маскою. Глибоко в душі він був невпевненим у собі, мав купу комплексів. Усупереч фізичним недолікам, він привертав увагу дівчат і навіть міг закохати своїм шармом будь-яку дівчину. Романтичний, чуттєвий, Антон умів нестандартно залицятися. З ним ніколи не нудно, а завжди непередбачено.

Попри таку різносторонність у характері, він створював образ безвідповідального, ненадійного хлопця, з яким не знаєш, чого чекати завтра. Такі відлякують дівчат.

Утім, повернемося до історії.

Після невдалих спроб завоювати серце красивої дівчини, нарешті він знаходить ту, яка звернула на нього увагу. Згодом він захоплюється нею, як завжди, ставить на п’єдестал, готовий все для неї зробити. Виникає відчуття пристрасті, закоханості. Хлопцеві захотілося про когось дбати, піклуватися. Через певний час він починає жити з дівчиною. Вже закоханий по вуха, пристрасний, він помічає холодок, який промайнув між ними. Непорозуміння, яке переростає в відчуження, неприязнь.

За його словами, Антон прожив із Настею щасливо 1,5 роки, а наступний рік пройшов у байдужості, непотрібності і ворожнечі. Більше року вона не підпускала його до себе (в них не було інтиму), фліртувала з іншими, а до нього ставилася, як до «таке собі». І він про це давно дізнався. Я задала кілька конкретних питань, які привели його в ступор:

1. За що, на твою думку, ти покохав цю дівчину?
2. Що вона тобі давала такого, що ти не розійшовся з нею відразу після того, як дізнався, що вона тебе ні в що не ставить і не вважає своїм хлопцем.
3. Вона піклувалася про тебе, коли тобі було зле, коли ти хворів?
4. Чи ти був з нею сам собою?
5. Чи давала вона тобі ніжність, ласку і турботу, яку кожен чоловік хоче отримати від майбутньої жінки, як від матері?
6. Чи цікавилася твоїми справами?
7. Чи підтримувала тебе, намагалася розібратися з твоїми переживаннями, проблемами?
8. Чи говорила тобі колись, що ти в неї найкращий, що в тебе все вдасться? Чи надавала тобі сили і віри в себе?

На всі ці питання він лише мовчав і не дав мені нормальної відповіді. А потім сказав: «Чесно кажучи, я і не знаю, за що її полюбив, за які якості».

Я продовжувала розбиратися в ситуації Антона і копала далі.

Я запитала, чому ти витратив на неї стільки свого часу, продовжував з нею жити, годувати її, влаштував її на роботу вже після останньої сварки і розставання. Вона ж тебе зневажала, вона тебе жаліла, вона тебе не хотіла. А потім я відразу знайшла відповідь на всі питання: він просто ДУЖЕ НЕВПЕВНЕНИЙ у собі.

Аякже, струнка, красива молода дівчина звернула на рудоволосого хлопця, якому ну не дуже щастило з дівчатами. І хоча він бачив, що перетворився на “тряпку” з цією дівчиною, але продовжував усе терпіти, бо думав, що його ніколи не полюбить красива дівчина, що він нічого не вартий і т.д.

Отож, перше, що я порадила відразу: ПОЛЮБИ СЕБЕ! ТОБІ ТРЕБА СЕБЕ ПОЛЮБИТИ І РОЗІБРАТИСЯ У ТОМУ, ЩО ТЕБЕ ТУРБУЄ. ЧЕРЕЗ ЩО ЦІ КОМПЛЕКСИ?!

Мої поради в цій ситуації:

• З початком зустрічання із дівчиною чи хлопцем, починайте ГОВОРИТИ з нею (ним), про те, що для вас важливо, чого ви чекаєте, яку сім’ю плануєте створити, які обов’язки будуть у кожного, ЩО ВАМ ПОТРІБНО. Відповідно, маєте прагнути зробити щасливим (-ою) ту людину, з якою зустрічаєтесь.
• Емоції емоціями, а думайте головою, дивіться на ситуацію тверезо. Якщо щось іде не так і ніхто не йде назустріч один одному і не виконує побажань іншого, то ні до чого хорошого ці стосунки не приведуть.
• Якщо це не зустрічі «на одну ніч», а ви прагнете серйозних відносин, справжнього кохання, то треба над ними постійно працювати.
• Лише роблячи компліменти і знаходячи прекрасні речі і риси характеру в іншій людині, ми отримуємо радісні і щасливі очі цієї людини. Ви вселяєте в нею віру – вона окриляється – окрилює вас. Вчіться любити через повагу, турботу, ніжність – тоді з часом прийде і пристрасть та закоханість. Створюйте пристрасть і шаленство самі. Робіть сюрпризи людині, якій ви небайдужі. Вчіться новому, розвивайтеся. Вчіться кохати.
• Час від часу задавайте людині, з якою будуєте відносини конкретні питання (можна ті, які я написала вище) і вимагайте відповіді. Тоді вам буде зрозуміла ситуація, в які ви знаходитеся і куди ви рухаєтеся.
• У відносинах також ставте собі ціль, куди ви йдете. Бо якщо не буде цілі, то це і відносинами не назвеш.

Не втрачайте свій час на тих людей, з якими вам не по дорозі. Інакше ОПИНИТЕСЯ БІЛЯ РОЗБИТОГО КОРИТА!